Моя принцеса говорить швидко,
смється, захлинається словами.
Бігає, стрибає, співє, танцює,
поправляє волосся руками.
Курить за гаражами - понарошку, не в затяг,
смішно тримаючи сигарету.
Вночі вона дивиться на зірки -
шукає щасливу прикмету.
Інколи цупить косметику у сестри -
фарбує обличчя яскраво,
У білих кросівках виходить надвір -
і позирає лукаво.
Читає якихось Маркеса, Сартра, Камю,
слухає рок з матюками.
І з мене на мить вибиває дух,
випадково торкнувшись руками.
Ганяє він станції і до шахт
на мопеді у міні-спідниці.
Світить білизною - мріє - хтось забере
до міста, а може й столиці.
Притискається довірливо під дощем,
ховається під моїми руками.
Хмурить брівки - не добере -
як поводитись із чоловіками.
Червоніє легко, оповідає чутки,
ледь чутно шепоче дурниці.
І пахне квітами і вугіллям,
дюшесом і залізницею.
Все відлетіло. Далеко позаду
наше літо й дитинство.
Сили Небесні, бережіть принцесу мою,
і наше спалене Королівство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА