Всі ми ,родом із квітучих садів
Там ,де мріями зростало дитинство.
Цвів-тихий рай для білих голубів
Душа вдихала у квіт блаженства.
Моє село в білім цвіті вишні
Хата-немов би писанка край доріг .
Осяює сад- зірка Всевишня
О ,яка благодать ,як падає сніг.!...
На березі річки, як у казці:
Ліс, гай і діброва -трави духм'яні.
Земля зродила у божій ласці:
Горіх ,груші, сливи ,ябка рум'яні.
Я ходила у трави босоніж
І тут купалась у вранішній росі.
Ловила мить літа у бездоріж-
І волошкою цвіла у тій красі.
Слухала спів солов'я доночі
Водограй , що дзвенить , як чистий кришталь.
Дивилася місяченьку в очі
Злітала до ясних зірок в синю даль.
Тут, як сонце золоте -пшениця
Немов море хвилями плюскоче-лан.
Поїть птицю від спраги криниця
Хто із тих джерел пив воду ,той є пан.
Пахне матіола вечорами
А в зеленім гаю липа золота.
Літає чайка над берегами
милується ,як зріють стиглі жита.
Всі ,ми родом із квітучих садів
Де матуся співала колискову.
Збирали -колосок до колосків
щоб у вишиванці славити мову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2023
автор: Чайківчанка