Все мине... Зацвітуть і у нас у саду чорнобривці,
На широкому ґанку о теплій весняній порі.
Не сумуй. Будеш казку читати коханій дитинці,
Промовляти в колиску у ріднім зеленім дворі...
Запалають усмішкою радісні ріднії очі...
Не сумуй - ти згадаєш все це, мов далекий кошмар...
Не сумуй. Будеш мріяти в райськім садочку щоночі
Та сприймати життя за безмежно-надрадісний дар!
Закохає тебе найрідніша для тебе людина
У безмежнім теплі рук та рідного тіла його.
Не сумуй! Це - для тебе лиш пам'яті буде година.
Не жахайся майбутнього та дочекайся свого.
Не сумуй!..
2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2023
автор: Володимир Науменко