Часу плин нам не спинити,
Хай би як хтось з нас хотів,
Чи пришвидшить, сповільнити,
Повернути – поготів.
Ні, ніхто із нас не знає
Достеменно, на всі сто,
Як він довго протікає,
Наче річка, ні, ніхто,
Ні коли почав минати,
Ні коли дійде́ кінця.
Не дано нам теє знати,
Як не дивно фраза ця
Не звучала б, хоч і спроби
Вчені роблять споконвік,
Роблять їх постійно, щоби
Справжній взнати часу вік.
І придумали для того
Літочислення вони,
Щоб дізнатись, перш усього,
З однієї сторони,
Час, з якого бо походить
Світ і все, що є на нім,
Час, відколи сонце сходить
В нас на небі голубім;
З іншої ж – щоб керувати
Нам як слід своїм життям –
Щоб робити устигати
Все із гордим почуттям.
Нам на часу плин не вплинуть.
Це не змінимо я й ти.
Всі колись цей світ покинуть,
Він же далі буде йти.
Євген Ковальчук, 23. 04. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2023
автор: Євген Ковальчук