тисячу разів я бував тут, дивлячись
Звисока, нескінченна небесна блакить
Подаруйте мені першу дівчину на ніч,
або сорок кілограм полімерної глини,
і я сам створю її собі на вік.
Я не вільний, я не відчуваю себе українцем.
Матеріалізуйся із моєї поезії, вийди із світлин.
Неідеальне породження божественної плоті
Відділеної від цілого усвідомлення
Короля землян, володаря космічного простору
Мені боляче фіксувати надбання чужої любові
Природній відбір, злови себе на думці
З черговим свого лона -
Скількох емоцій вартуєш.
Це моя фінальна молитва
Опівнічний гімн!
Я знайшов спокій
Лиш у тиші, слухай
Як вона стогне
Все моє життя - агонія з
Уникання саморуйнування
Притаманному цій формі
Несиметричний інтелект
Інакше - було б нудно?
Розчарований створенням
Розваги ради, втечи
Перевірити, а чи справді
Вихід був у ізольованій
Копії, зваблений чужим
Розчаруванням, піском
Камінням, брудом і розпадом
Вічне перетворення - вибір
Зроблено, спрощений до
Обраного захоплення
Піднімись думкою до творця
З кінцем для цієї плоті, - Ну
Що? Вдалося щось створити?
Метафора на яблуко
Індивідуалізм, я не міг
Не дати вибір, ми
Однакові, Моєму пустому серцю важко довіряти
Ви зовсім одні, поки не перетворитися на прах
Він лиш з нами говорить
Бо руки розкладаються
Для можливостей дітей
Доторкнутися б до того, що
Сам не отримав, пустка
З нестабільної плазми
Потрібно попестити
Неідеальний вакуум
На її хвилюванні
Будуть збиратися
Краплини поту зорями
Збита собака, відкинута
на узбіччя, Ліра -
Непорушність, - Дінгіре,
Що ти бачиш в копошінні
Опаришей? - Ми не
Жертви, Всесвіт - так
Порожнеча навколо нас
Ми лиш нею і зв'язані
Мені не добре, - Йдемо
Назад? Ти мерехтиш
Забудь про плоть, як не
Хочеш бажань із вчорашньою
Датою, прострочено, ну-що
Ментальний пролапс? Вкотре..
Вб'єш мене разом з собою?
Ні, не смій брязкати пальцями..
Бляха..
І де я
Відкинута
Переміщена
Я знаю це..
Скупчення
Ні, не та...
Кількість зірок
Не та структура
Що.. це за
Галактика?
Нормально-
Ж гуляли, як
Бажали..
Помовчати
В компанії..
Треба ж
Було мені..
Порожнеча-мати
Поверни мене
Додому, ти б
Не вібрувала
Оргазмуючи
Від любості до можливостей
Затягни мене у свою пам'ять
Атоми виступають на тобі
Краплинами поту, він лиш
Не хотів показувати свою блювоту
Мої вітрила давно порвані, випалені
Віддзеркаленнями променів від гладі
Але якими вони б не були - твій вітер
Завжди заганяв мене туди, куди хотіла
Вакуум грає в собі струнами, ми всі
Фіксовані, знаходимо вихід назовні
У травинці на полі, з нею зв'язані
У її колиханні засинаємо, наш дух
Літає, та комусь мало - він в пеклі
Й світило його не гріє, лиш обпікає
Він його розбиває, на іншому боці
Опуклості, зв'язаний довгою пуповиною
Він проривається такими коліями товстими
На поверхню лавою, розтікається і
Засинає, - Прокинься, Ар'е! Трясця..
Твої відлуння струн такі слабкі, але
Все ще трансгалактично мандрують..
Кити не співають, а плачуть,
бо одинокі, - Так, я тебе чую, я
Скоро буду поруч
Нескінченні дні
Мандруючи далі
Скрізь повторення
Однієї структури
Загублені світи
Страх всередині
Відчувається добре
Страх всередині
Відчувається
Піднесенням
Я б заблукав
Не пам'ятаючи
Про наступників цій формі
Ідея дає мені чуття радості,
яку може принести лише терпке зелене яблуко
Як перемогти поводиря зоряного воїнства
Коли ти бруд від роботи під його нігтями?
Апогей його конструктивізму, - Я зараз
Кричатиму, ми вкотре страждаємо!
Я вкотре кружляю посеред полум'я
З хустинкою якою витираю чоло
Хтось вкотре підпалив траву, це
Не зупинити, нехай палає
Дивися як я кружляю
Дивися як я кружляю
Дивися як я кружляю
Дивися як я кружляю
Це - Запалення Ночі
Воно не пройде, бо
Видіння у гарячці
Занадто охочі!
Дивися як я кружляю!
Дивися як я кружляю!
Нехай палає!
Медові марени
Від попелу так
Буяють рясно
Вкотре одягнеш
Жовті ряси, ряси!
Ар', Ар' - Хастур!
Нехай знають
Чия зоря палає
Над головами!
Так пізно, пізно!
Так лагідно, так
Лагідно ти тривожиш
Порожнечу остиглу
Для ще одного разу
Так, щоб не остогидло
Не остогидло
Не остогидло!
Все оповито
Нехай палає
Не зупинити
В оковиту перегнано
Вино кисле, мо' тоді
Вийду на поверхню
Під холод космічний
Ідеальне проектування
Дивися як я кружляю!
Я є - вічне ускладнення
В мене багато імен
Ім'я моє - поняття
Славте мене словом
Одне одному в
Розмовах, поки
Я кружляю, - Дивися!
Як я кружляю
Відганяючи
Від тебе полум'я
Не засинай, Ар'е!
Така моя воля!
Запечені кислиці
Були чудовими!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1iwNEukbK48[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2023
автор: Enol