А до тебе, по відстані, довга дорога,
Як від мене й до місяця
Й пилом припала.
Я крокую розхристана і босонога
А кикимори бісяться, хочуть щоб впала.
Я придумаю потяг, квітчастий і синій,
Щоб скоріше потрапити знову додому,
Щоб ішов без зупинок по стежці єдиній
І по колії, що невідома нікому.
Не завада ні гори, ні води розлиті,
Під ногами, як в казці, розсипані зорі.
Я приїду і ми, в вечори в оксамиті,
Закохаємось знову у київське море.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: Лада Квіткова