Забувай про добро,
Витри кров на обличчі,
Задавили з дитинства любов,
Отруїла віру і щастя.
З ким ти бився у темряві
Доки вірне серце твоє,
Прокололи злидні ганебні.
Забувай про добро,
Більш любові не буде,
Хрест зігнули і змили в калюжі,
І у крові терпкій,
Видирали обличчя,
І молилися Богові,
А Він камінь з небес
Кинув нам у голодні обличчя,
І ми впали в безодню,
Де лиш вітер глухий,
Мертві душі розносить.
Чуєш тіні зібрались,
Більше світла не буде,
Сатаніє земля
Серед болю і крику,
Світ палає в брехні,
Одержимі у поту,
Райську кров розлили,
Змія голосно кликали,
Помирай у пітьмі,
Якщо світла не бачиш,
Якщо матір продав,
І схилився убивцям,
Якщо брата свого
Ти покинув у ямі,
Наплював на любов,
Так змітай сірі стіни,
Щоб палало усе
І у крові пінилось,
Світ заплатить за гріх,
За скалічені душі,
За розбиті голови
І голодні серця,
Але дай трішки віри,
Щоб із темряви нам
Повернутись додому,
І коханим сказати,
Що відродимо ми
Те що віра ростила,
І квітучі сади,
Рани свіжі загоять,
І ти крикнеш мені,
Я ще вірю в добро,
Я ще вірю в любов,
І у Господа вірю.
Але ти не бував
Там де світла немає,
Там де витрясли все
Із душі насміялись,
Там де серце твоє
Для людей наче сажа,
І у щоб ти не вірив
Всім байдуже на все,
І повір я кричав,
Більш життя в світло вірив,
А хто руку підняв
На родину свою
Тому жити у страху
З поколінням сліпим,
Де у глині промокли,
Довгі ночі тяжкі,
Я не думав про себе,
Що колись на весні,
Ми залишимо землю,
Без проклять і молитв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: Ти не осліп