За горизонтом та ж зима,
Вона ніяк не відпускає.
Морозні руки не дарма
Вона по світу простягає.
То все для того, аби світ
Навчився цінувати сонце,
Вдихати в груди вишні цвіт,
Який постукає в віконце.
Радіти сонячному дню,
Все більше дякувати Богу,
Бо все, що маю і люблю
Від нього падає під ноги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: Христина Браун