Я прагну жити і творити,
Ідучи уперід,
Щоб після себе залишити
На світі гідний слід,
Лишити слід той, по якому
Ті люди будуть йти,
Які, прямуючи по ньому,
Все ж дійдуть до мети;
Мети, яку вони поставлять,
Чи тої, що вже є,
Й зусилля всі свої направлять,
Що воля їм дає,
Щоб попри труднощі, незгоди,
Що стрінуть в майбутті,
Ловили шанс свій, ті нагоди
У власному житті,
Які, звичайно, допоможуть
До цілі їм дійти,
З якими люди тії зможуть
Її все ж досягти –
Усе задумане здійснити,
Утілити в життя,
Щоб ним не тільки завжди снити,
А хай те майбуття,
Що прийде, хоч ще не настало,
І посприя тому,
Щоб дійсністю воно все ж стало,
Щоб їй, тобі, йому
Свої літа не коротати,
Про те в думках лиш жить,
Але зусиль слід докладати,
Аби його здійснить.
Адже нічого не дається
На світі просто так.
До того доленька сміється,
Хто робить, і відтак
Роботою, хай і важкою,
Що силоньки всі ссе,
Прямує стежкою отою,
Що згодом принесе
Йому, неначебто на таці,
Рясні плоди оті,
Які здобудеш лиш у праці
В своїм людськім житті;
Бо саме праця – тая сила,
Яка врятує нас
Від тої бідоньки, що вкрила
У певнім місці, час
Нас хвилею, із головою
Накрила, навісна,
Та зробимо ми все з тобою,
Аби пішла вона,
Пішла і більш не поверталась,
Замівши всі сліди,
Щоб навіть і не наближалась,
Пішовши назавжди
Кудись у далечінь далеку,
За обрій, небокрай,
Щоб навіть і про небезпеку
Ні ми, ні рідний край,
Ні світ увесь з усім, що в ньому,
Не думали повік.
Хай тая бідонька додому
Іде на цілий вік,
Щоб жодної уже напасті,
Ні лиха, ні біди
На мали більш, а щоб у щасті
Жили́ ми всі завжди.
Та щоб у щасті всі ми жили,
Нема чого гадать,
Слід, розуму набравшись, сили,
Учитись й працювать.
Євген Ковальчук, 27. 04. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: Євген Ковальчук