Не згадуй болю на чужім плечі,
не рви струни, що відпустила морок,
частіше усміхайся проз плачі,
прекрасна жінко, хай тобі й за сорок!
Аж тут не край на цім краю політь!
Аж тут далеко не дощі під сволок!
Бо зовсім інший розквітає світ
довкруг і в тобі, жінко, вже за сорок.
Насправді небо вабне кожну мить –
чи то неділя, чи уже вівторок.
Вплітай щодень в думки яскраву нить,
о, жінко у своїх чудних за сорок!
Бо аж тепер ти знаєш толк і смак,
і не боїшся ні ножів, ні голок.
Тебе не проведеш за просто так
у мудрості твоїй оцій – за сорок.
Де повно всього – сміху і журби.
Хай поміж тим – ще не один осколок.
Не облітай, розкрилюйся, люби
о, неймовірна жінко, тут за сорок!
Не сточуй істин у чужих очах
й на крок не підпускай до себе морок,
бо ти в душі – все те ж юрке дівча,
нехай тобі сьогодні вже й за сорок...
28.01.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: Леся Геник