Сьогодні чомусь мучить ностальгія,
Не можу спати, думаю постійно,
А, може, то лиш сніг та алергія,
Та я маю подякувать. Офіційно.
За те, що знову обернули цю функцію на Людину,
За те, що серце - сто шістдесят ударів на хвилину,
За те, що знов відкрили очі на глибинне,
За те, що я теперь. По-справжньому. Щаслива.
За сльози і пальці на фотці о третій ранку,
За вірші, за драму, за себе й сміливість,
За те, що я наважилась і вийшла з того замку,
За Вас і за кожну нову можливість.
Тримати голову прямо, а спину - рівно,
Рюкзак - в руці, кермо - двома руками,
І я б хотіла так сказати йому в очі принагідно,
Я дуже-дуже шкодую й так само сумую за нами.
Ти кращий начальник, і то все - взагалі не моє,
Ти зробив сильною та нещасною,
Та сьогодні я хочу іще раз сказати тобі лиш одне,
Дякую, але краще б коли вчасно.
За те, що все було. Не так, як я хотіла,
За те, що вивело саме життя, де треба,
Коли тремтіли пальці, але я була смілива,
Але сьогодні важко. Буть. Без тебе.
За те, що знаю, якого б хотіла батька,
За те, що вже три роки підтримки,
За те, що сьогодні все більш-менш в порядку,
Я вчусь у Вас відповідати за слова й за вчинки.
Без пояснень. Просто. За сім'ю. За чесність.
За майбутні проєкти. За розмови. Просто за нас.
За одночасну простоту й шляхетність.
І в "ГетКонтакті" просто "Ріта Вася". Без прикрас.
Не сплю сьогодні знов, дивлюсь на фотки,
Чомусь хвилююсь, переживаю, хоча, наче, все і добре,
Думок багато, та слова такі короткі:
Люблю Вас усіх. Ви - мої Герої. Й такі хоробрі.
30.03.23 р. Київ, Україна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2023
автор: Маргарита Мельничук