Він стоїть серед пустки і тиші,
він нечутно ходить примарою,
Ніби всі пелюстки́ облетіли,
ніби місяць сховався за хмарою.
Тихо ходить зчужілим будинком,
помічаючи власні речі,
І дивуючись артефактам -
небезпечним і недоречним.
Бачить зібгану мертву постіль,
бачить зайву зубну щітку,
І забуту її косметику,
й інші речі, що вийшли з ужитку.
В холодильнику - дивні продукти,
на столі - недопите вино.
Ще вночі недоладно кохались
і навіщось дивились кіно.
Не згадають акторів і назву,
і байдужим здавався сюжет.
Ніч густішала й застигала,
ніби пісні останній куплет.
І словам його більше не вірила,
і мовчала вона ображено,
І зустрілись два погляди злякано,
не впізнавши свої відображення.
Це була романтична комедія -
сміх і милі пустощі в ліжку,
І, звичайно, сердечні трагедії,
і щемливі музичні доріжки.
І кохання вдавали вправно,
тільки фільм провалився в прокаті...
Режисер налажав зі сценарієм.
А актори не винуваті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА