Ранковий степ. Імлистий сад.
І тьма росте. І листопад
термосить листя денно й нощ...
... немов листи від листонош.
Заглух у літі спів цикад.
Лиш гул далеких естакад
пірна між гардівських сава́н,
в тернистий спадок листувань
між духом осені й теплом.
Хоч холод тягне у полон,
та листопад – ще той хитрун:
нагрів повітря, скелі, ґрунт...
Про те, що гумор цей – тонкий,
лиш нагадають кістяки
сумних, оголених дерев.
І деревій, що всох... Дарем-
но в серце знов крадеться сум.
Шукаю поглядом красунь –
тендітних горлиць на дротах.
І холодок, мов сизий птах,
у небі пурхає. З пір'їн
ростуть хмарки. Небесна рінь
спускає млу в ранковий сад,
де сонно кліпа листопад...
© Сашко Обрій.
06.11.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2023
автор: Олександр Обрій