У білім кольорі…

Вона  зіткала  свою  шаль  тонку,  мов  павутиння,
У  білім  кольорі,  на  ній  ромашковий  був  візерунок.
Всю  душу  в  неї  вклала,  бо  мала  намір  світле  озаріння
Усім  охочим  дарувати,  малюючи  з  добром  отой  малюнок.

Всі  свої  мрії,  всі  надії,  мов  тонкою  ниттю  у  клубок
Змотала,  а  вже  потім  ткала  білосніжну  шаль  прозору.
Коли  завершила  ту  кропітку  роботу,  її  поклала  на  комод.
Від  шалі  -  світло  у  будинку,  адже  ввібрала  добру  волю.

Вона  хотіла  дарувати  її  дотик  всім  охочим  людям.
Так  мріяла,  що  після  того  кожен  буде  мати  світло  у  душі.
Ту  добру  волю,  що  у  шаль  вплела,  ніхто  вже  не  забуде.
Почнуть  ділитися  тим  світлом,  усе  відбілюючи  навкруги…

Вона  зіткала  білосніжну  шаль,  бо  мала  світлу  добру  душу,
Адже  та  діва  –  Доброзичливість,  усім  несла  лише  добро.
Засумувала,  коли  зрозуміла,  що  не  має  вона  попиту  у  люду…
Бо  поміж  них  пробігла  Заздрість,  її  чорна  шаль,  то  –  зло.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2023
автор: ЭленБрус