Десь ясніють зорі – я не бачу,
десь громи гримлять – а я не чую.
Не сміюся більше і не плачу
і тебе, далекий, не цілую…
Тихі води розлива мовчання
світом, знову затишно інертним, –
пережито ще одне кохання,
що мені ввижалося безсмертним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2023
автор: Світлана Себастіані