З Гомером - ні, не сперечаюсь, -
Я не поет, він не моряк,
Пливу життям, мене качає,
Знаходжу щось, а більш втрачаю,
А у цілому все не так, -
Хочу вина, частують чаєм…
Хоч не один, і це втішає,
Із Трої чи з Ітаки ми,
Того напевно я не знаю,
А навздогін за небокраєм
Біжим із спогадів тюрми, -
Голодні, злі, мов вовча зграя…
Вітрила, весла – то планида,
Життя сімейне – то ярмо,
Сховатись від якого ніде,
Тож з Одіссеї в Енеїду
Перехрестившись, підемо,
Попливемо або ж поїдем.
І хай там що, авжеж здобуду
Якесь золочене руно,
Або ж Єлену задля блуду,
Побавлюсь з нею та й забуду,
Бо на хріна мені воно,
Кохання – та іще облуда.
Плекаю ще дурну ідею, -
Прийшла до мене із вином,-
Чкурнуть на острів до Цирцеї,
А з нею стану я свинею,
Точніш, брутальним кабаном,
І ту богиню поімєю!
Жінки - святе, немає мови,
Горгона - й та, блін, - "слабий пол",
Тож тягне нас, бурлаків, знову
Плисти край світу за умови,
Десь дівкам влізти під подол, -
Немає в нас "путі іного"...
Нехай ми зовсім не герої,
От я – напевно ж не Ахілл,
Для нас лахміття – однострої,
А кулаки – єдина зброя,
Крім вміння об”їзжать кобил,
Та тільки не була б старою.
Чи сподіваємось на диво?
Хто – як, я ж не чекаю див,
Нехай іще і досі хтивий,
Та вже досвідчений і сивий,
Завжди тверезий, хоч би й пив,-
Приймаю мовчки долі звиви.
Отож – в дорогу нам за вдачей,
А там як буде вже воно,
На жаль, майбутнього не бачу
Хто засміється, хто заплаче,
Кому – вино, кому – гівно, -
В контексті божих нам призначень…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2023
автор: Алексей Мелешев