Тоді, як усмішку заледве видко,
Без сумніву долай останній страх, –
Цілуй одразу, час спливає швидко,
а вічність любить смертних до мурах.
Ця щирість лиш для мрійників й зухвальців.
Торкайся її серця ніжних струн,
Малюй кохання кінчиками пальців
Й на тілі знаки таємничих рун.
Хай пошепки лунають заклинання,
Хай простір розчиняється в думках,
Нехай згорять усі переконання,
Й залишаться у витертих рядках.
Зціли її поранену й розбиту,
Та борони від вітру і стихій.
І у обіймах ніжних з оксамиту
Ти також розчиняєшся у ній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2023
автор: Ася Оксамитна