я все ж колись укушу
той промінь сонця
повитий снами плющу
я віднайду ловця
і вірного його смаків
що зрізав мого лиця
в світі дивних диваків
лиш рівне спину шкребе
у зграї тихих хижаків
сіра нудьга, страх і злість
у нас є все і не тільки
але частина з цього - з'їсть
колись я вкушу сонце руде
але сьогодні я - зрадник
всього світу всередині себе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2023
автор: Денис Шелест