1.
Хто буде перший, а хто буде останнiй,
Знаe лише Творець, але не ти.
Навiть, якщо твiй пам"ятник у вiтальнi,
Це тiльки понти, це просто понти, незначнi понти, самi понти.
Тiльки понти, дитячi понти, кумеднi понти...
2.
Це неможливо, як бебi-бум в Китаi:
Добро знати краще, нiж Той, Хто його створив.
Навiть, якщо телерепортер спитаe,
Мовчи про секрет, секрет, що Господь довiрив тобi, тобi вiдкрив,
Секрет про життя, про мудрiсть святу, яку Вiн вЄдкрив...
3.
Хто бачить над натовпом шаблю Дорошенка,
Хто бачить чеширський усмiх сатани.
E казка, солодка, як та черешенька,
Про те, як знайшли, узяли вони, здобули вони, меткi вони.
Узяли вони, здобули, авжеж... напрочуд меткi...
4.
Це сором тобi - не вiрити в казку,
Якiй довiряe цiлiсiнький народ.
На святi безглуздя Сократ не носить маску,
За правду йому нудну та сумну цикуту смачну заллють у рот,
Цикуту смачну за правду нудну, за правду сумну...
5.
Небесний Eрусалим - моя Вiтчизна.
Земля пiд ногами - теж, але на мить.
Помилуй, Пан Бог, свого дурного сина,
Який заслабкий, щоб опiр собi, самому собi опiр чинить.
Занадто слабкий, щоб опiр собi, самому собi...
* * *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2023
автор: Валерій Коростов