Що за диво незбагненне
Посміхається до мене
Із небес так незрадливо,
Щиро, ніжно, чарівливо?..
Дійсність це чи, може, сон це?
Дійсність, знане всім це сонце
Посила мені усмішки
Часом – безліч, часом – трішки
В вигляді проміння того,
Що виблискує із нього,
І голубить, й зігріває
В час, коли мене торкає;
З серця біль весь проганяє,
Тішить, живить, наповняє
Враз енергією сміло
І незмушено все тіло,
Кожную його клітину,
Кожную її щілину,
Мов життя у них вдихає,
І творити надихає;
В серці почуття ясні́ї,
В розумі думки ряснії
Будячи зі сну неначе,
Кажучи мені: «Юначе,
Годі солодко вже спати!
Час тобі уже вставати,
Часу більш не коротати,
Вчитися та працювати,
Щоб на світі, де честь жити
Маєш, гідне щось лишити».
Євген Ковальчук, 02. 05. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2023
автор: Євген Ковальчук