[i]Не божевілля - тікати,
божевілля - не змінювати втоми...[/i]
Вона відпускала,..немов неодмінно
При́йде хтось інший в її пустоту.
Знала б тоді, що несеться рутинно
В дикі фасади своїх авеню.
Тільки...не знала...Живила подію,
Аби відтіснити опалі страхи́,
Аби змалювати невільну надію,
Що нею серця...в унісон поросли.
Так і горіла,.. якщо не згорала,
Так і топила всесвітні льоди,
Поки й сама (не)крижиною стала,..
Доки вселяла у ду́ші світи...
Лиш подаровані мали відчути,
Як це - наза́вжди у сон відійти...
Вона відпускала,..аби не почути,
Як врі́зались в тіло,..її ще,..шипи...
25.03.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2023
автор: Сара Ґоллард