З небуття повертаюсь я важко,
Серце б’ється у грудях частіш,
Бо, немов перелякана пташка,
Я упала в долоні твої.
Ти зігрів мене подихом теплим
І розправив перо за пером.
На губах, від цілунків запеклих,
Переплуталась дійсність зі сном.
Я, окрилена, в небо злетіла.
І відчула я пристрасть і вись!
Я розправила зранені крила,
Щоби знову упасти колись.
2002 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2023
автор: Тетяна Мошковська