Вже літній вечір розпустив крило...
Земля за день втомилася від спеки.
Дрімає між садочками село.
Спів солов"їв доноситься здалека.
Виспівують , витьохкують вони,
Й цьвіркун у стиглім житі не вгаває.
Розперезались... Та які там сни!
Мелодія , аж душу розриває!
Яка краса і благодать в селі!...
Так терпко пахнуть ніжні матіоли.
У небі зірочки розсипались ясні,
І місяць світить ясно , як ніколи.
Дорога рідна, що веде в село,
Осяяна , неначе серед днини...
О , Боже мій, як добре тут було!...
Спішу в село... додому , до родини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2023
автор: Калинонька