Магнолії поснулі у бруньках
Тепло щодень вигойдує від рання,
Вабливий погляд, наче дивний птах
Через плече крадеться у вітання,
Сором'язливо виринає знов,
У зустрічі зіниць ніяковіло
Чарівна мить безмежна без оков
Злітає у весну душею й тілом.
Дарує хімія спокус вино,
Симфонією дня панують мрії...
Із твоїх крил залишилось перо,
Як ключик життєдайної надії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2023
автор: Валерій Лазор