Немовби я навіки оніміла...
Єдине тільки в серці та думках.
Наш світ війна безжально оповила,
Куди не подивись - суцільний прах.
Слова мої слізьми в папір спадають ...
Важке "сьогодні" в душу залягло.
В цю мить хтось Бога про життя благає,
Від пострілів тріпоче, як стебло...
Вовча війна загнала в лабіринти,
Смакує радісно вкраїнську кров.
А ми йдемо вперед душа у бинти...
Нам сили додає свята любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2023
автор: Незламна