ЗМОРИВСЬ НЕ ЧОВЕН, А ВІТРЕЦЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]

Розгнівавсь  вітер,  кида  хвилі,
І  б"є  безжально  об  пісок.
Вони  боротися  -  безсилі,
Як  побороть?  -  нема  думок.

А  там  далеко  видно  човен,
То  виринав,  то  знов  в  пучину,
Боротись  був  іще  спроможен,
Змагався  з  вітром  безупинно.

Лиш  відчайдушне  це  завзяття,
Його  тримало  на  плаву.
Коротка  мить  -  оце  сум"яття:
Чи  зможу  я?  Чи  допливу?

Здалося  сили  покидають,
Невже  прийшов  уже  кінець?..
Та  раптом  море  затихає...
Зморивсь  не  човен,  а  вітрець...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2023
автор: Н-А-Д-І-Я