Ні жалю, ні співчуття
Ані краплі в них нема.
Знищують людські життя.
Серце в них сліпе. Німа
В них душа. А може, в них
Зовсім їх нема, коли,
Вдершись до земель чужих,
Цю війну розпочали.
І яка ж бо в них мета?
Всю державу захопить
Нашу? Не здійсниться та
Ціль, тому що не скорить
Їм наш дух. Ми боронить
Будемо її грудьми.
Їхнюю життєву нить
Тут же обірвéмо ми.
Просто так ми не здамось
Їм нізащо у полон.
Українцями ж звемось
Ми. Обов’язок, закон,
Честь – країну, у якій
Народились, захищать,
Не дозволити у ній
Ворогам злим панувать.
Хай вони ідуть в свій край,
Наш – у спокої лиша́ть,
Бо зустрінуть в нім свій край.
Нас повік їм не здолать!
Ми за нього стоїмо.
Боремось за нього ми.
Їм його ми не дамо.
До останнього грудьми
Будемо оборонять
Україну. Вороги
Всі у пеклі хай горять!
Тут не буде їх й ноги!
Євген Ковальчук, 11. 03. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2023
автор: Євген Ковальчук