Базар ізранку вже гуде, всі бігають спішать.
В м’ясному ребра і філе, корейки вряд лежать.
Вже рибний двері відчинив і запах скумбрії,
Клієнтів перших заманив, ставриди золоті…
Ніби гукають - Підійди!Купи мене скоріш!
За ними в банці івасі, горбуша як з афіш.
Ковбасний ряд торги почав, салямі, сервелат,
Сосиски кільцями м’ясні, шпикачки на розхват.
Тут підвезли гарячий хліб, чудесний аромат,
Ванільні булки, бублики, з корицею цукат.
Смачного запах полонив майже усіх людей,
Смаколик кожен прикупив, а десь біля дверей…
Сидів худий, та мокрий пес і жадібно дививсь,
Ледь-ледь скулив, бо дуже змерз, благав він -Поділись..!
Він проклинав чудовий нюх, він мучив лиш його,
Коли голоден, нюх не друг, а частка лиш його.
Очами пес, майже кричав ,просив допомогти
І кожен із людей мовчав, лишаючи сліди.
Пес намагався погляд свій направити в лице,
Шукав знайомого когось, виляв хвостом, про те…
Ніхто уваги не звертав, а навіть навпаки,
Один підбіг ногою дав, а далі матюки…
Так цілий день просив той пес, з надією в очах
І стало чудо із чудес, він бачив по ногах…
Хтось зупинився і присів-це молоде дівча,
Його почула молитви, дала пів калача.
Не сміло так він взяв той хліб, ще більше затрусивсь,
А серце вибивало дріб і пес той просльозивсь…
Замість подяки заскавчав, вильнув своїм хвостом,
Через увесь базар промчав і зник десь за вуглом.
В зубах він ніс неначе скарб, боявся проковтнути,
А так хотілось зупинитись і трішечки лизнути.
Він пробігав біля ставка, де очерет сухий,
Стояла хата там стара, в дворі бур’ян густий.
Старенька бутка у дірках, в ній подружка лежить,
І у своїх собачих снах з коханим десь біжить.
А з нею троє цуценят, на батька всі чекають
І той калач, для них-Святий! Про це собаки знають…
Ми часто чуємо репліку -Собака, друг людини!
Шкода, що це не знають лиш, Бідні, Худі тварини..!
25.01.2022р Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2023
автор: Степан Олександр