Несеться вітер в забуття,
Хапає по дорозі сили,
Руйнує все, що так красиво
Колись було в ім'я життя.
Великий час, мабуть, минув,
І кожній квітці власна доля.
І я інертно і поволі
В безцільну даль себе жену.
Самі лиш спомини курличуть,
Болить і не болить душа:
Себе на потім не лишав.
Провалля й вітер в завтра кличуть.
24.01.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2023
автор: Ти-2