Хто відповість за ту душевну рану,
Що завдали бійцю отці у храмі?
А мо’, то так звелів їм їхній «бог»:
Вбивати тих, хто в світ несе любов?
Такого звірства ще церкви не знали,
Аби за правду праведних вбивали.
Й тріщали від старань надмірних ряси
У тих, хто бив бійця щосили й рясно.
«На кого руки підняли Ви й ноги?
Знали, що він не матиме підмоги?
Хто дозвіл дав Захисника калічить?
Ваші гріхи давно вже небо лічить!»
Народе, звідки на твоєму полі
Зросли оті, що зневажають волю?
Подумай же, чи носії це віри,
Котрі надбали золота без міри?
Й чи святістю від душ гнилих їх віє?
Це ж демони, що «руський дух» леліють.
Все продали: і Господа, і святість,
Не вперше їм по гідності топтатись…
Їм завдяки, війну маєм, руїни,
Слізьми залиту й кров’ю Україну.
Пора ж, народе, вже тобі прозріти,
Щоб зло московське не лишилось дітям!
2 .04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2023
автор: Ганна Верес