Дай Боже мені сил,
неправду слухати у вічі.
Люблю Тебе, як і Дніпровський схил,
І ставлю в храмі за перемогу свічі:
за наших воїнів, за матерів,
за діточок що рано в небо відлетіли.
Величний вибачай, що так прожив,
що із Тобою мало говорив,
А більш просив, просив, просив..
Що мову катів не забув
І що тих катів ненавиджу.
Прийми за те, що зрадником не був,
А мову я свою узгоджу
Та вибачай іще ханжу,
за те що, набчебто вона у вірі
що тягнется частіще до ножу,
а не до серця і любовні і Твоєї силі.
Що ставлять в хаті риби золоті,
С самого себе ще й ікони.
То хай подохнуть ті «святі»!
Величний вибачай за ці душевнії прокльони!
Хай щастя живлеться в житті,
Хай янголи літають і боронять,
Щоб було Слово і Святі
Щоб було щастя. не прокльони!
04.04.23.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2023
автор: Романьков