ТИ СПОГАДОМ ТЕЧЕШ В МЕНІ

Ти  спогадом  і  ніжністю  кохання
течеш  в  мені,  
впокорюєш  думки,
що  рвуться  через  ночі  до  світання,
аби  торкнутись  променем  щоки
неголеної,  
рідністю  смачної,
терпкої  у  принадності  чеснот,  
загорнених  завчасно  у  сувої  
від  ока  сатанинського  заброд.

Обвітреного  подиху  нап’юся
і  довго  цілуватиму  слова,
котрими  надихаюся,  
живлюся,
як  день  у  безнадію  заплива,
коли  вдова-голубка  у  печалі
ховає  біль  за  стінами  мовчань…
Молитвою  лечу  в  захмарні  далі
єдине  вторю  з  тисячі  прохань,
що  зрощене  на  вічності  любові,
зигзицею  пронесене  крізь  час:
- Хай  смерті  не  трапляються  раптові,  
щоб  роду  вогник  в  горі  не  погас.

Я  зоряним  зійду  благоговінням
на  втомлені  рубці  пошерхлих  рук,
здивовано-солодким  сновидінням
проллюсь  по  венах,  
чорних  від  розлук,
щоб  випростався  в  міці  незбагненній  
твій  дух,
що  загартований  в  борні,
щоб  в  тиші  довгождано  потаємній
ти  знов  квітчав  коханням  наші  дні.      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2023
автор: Наталія Погребняк