Весняні вибрики у кожного свої:
Вдяглись дерева і вдягли спідниці,
Хтось береже душевні таємниці,
А в когось зараз йдуть тяжкі бої…
Хтось десь лікує ран пекучих біль,
Хтось телефон дорожчий вибирає,
А в когось і на хліб тепер немає…
І порятунок відшукать відкіль?
А в мене - просто черство на душі,
Там порожньо, і темно-сіро, й тихо,
Хтось скаже: «Теж мені, біда, чи лихо?»
Хто ж розбере думки для вас чужі?
Здається прірви глибшої нема,
Із тіла наче випите бажання,
Пусті молитви, з ночі до світання,
І знову гніт самотності ярма.
Словами не розкажеш як болить,
А як скажу… кому та суть потрібна?
Хоча можлива щастя дрібка дрібна…
Та так весняна пастка полинить…
04.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: Інна Рубан-Оленіч