Похмура нічка, злетів сніговий вихор.
Землі не радісні весняні капризи,
Світанки райдужні, в них сховати лихо,
Краще діждатись ясні ранкові бризи.
Холодний подих, як шаман по діброві,
Як сприйме квітка, що ранку посміхалась?
У сподіванні в дні сонячні, чудові,
Та світла мрія, як сніг, вмить розсипалась.
В полоні вирію, де ж весняна ніжність?
Вітер розгніваний, діброва в сум’ятті,
Мав бути теплим, ятрить білосніжність,
Чом загубилась у яскравім суцвітті?
Меркне краса підсніжників і фіалок,
Бруньки берізок покрив колючий іній,
Всупереч волі сюрприз отримав ранок,
Плекав надію у сонячнім спасінні,
Теплий промінчик вміло загоїть рану.
А чи й насправді мило всміхнеться днині?
Чи сніг з морозом, разом приборка квіти?
Хто зна такого, не ждали в Україні,
Воно й не знати, чи плакать, чи радіти?
Все ж блисне сонце, сніжок стече струмками,
Весна з зимою бореться, як ми за мир.
У храмах Богу помолимося з вами,
Просим, щоб зник навіки той, московський чмир!
І спас природу, щоб гарний врожай мали,
Щоб знов щасливо зажила Україна!
04.04.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: Ніна Незламна