Я їду, як із туману,
Ніби я іду з дощу...
Я спішу на зустріч сину,
Я зустріть його спішу...
Може він до мене їде,
Може він до мене йде,
А можливо він у небі
Білим лебедем пливе...
І мене не зупинити:
Ні вітрам, ані дощам,
Я нікому в цьому світі
Зустріч з сином не віддам...
Я спішу, хоч добре знаю,
Там могилка край села...
І сосна, що зутрічає
Кожен раз мене одна...
І нічим нікому в світі
Моя не зміряти печаль...
Поселилася навіки:
В моїм серці туга й жаль...
Так із болем і живу я:
Вже багато довгих літ...
В іншім світі і невістка,
А їх доня, то мій квіт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: геометрія