Як же це гірко... Жила людина,
складала плани, когось любила.
Так мріла літом втекти до моря,
у синій простір, де сонце й воля.
А встала зранку і взула берці,
до строку в мрії закрила дверці.
Тяжка й вагома на те причина —
у хату тисне орда злочинна.
Скраєчку ліжка — забута книжка,
зітхають стіни в оселі нишком.
Нотатки наспіх, нові світлини,
життя застигло... Прокляті війни!
Батькам чекати і щохвилини
дивитись поспіль усі новини.
Вглядатись в лиця, купляти ліки,
абияк спати — діждати б тільки.
Дівчино юна, тобі не спиться,
весь час по колу вже як годиться.
Аби ж дзвіночок — була б розмова,
та голос рідний, хоч би в півслова:
— Живий, здоровий! Чи все в порядку?
— У нас все добре, ти станеш татком!
Таня СВІТЛА
04.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: Таня Світла