Мене для тебе не було. Забудь,
І не спіткнися думкою о спомин,
Ні чорною, ні світлою. Ніколи
Мене не згадуй, сильну чи слабу.
Приснилась, невирАзно, випадково .
Забудь, як дощ: узявся ні звідкіль,
Хоча й устиг змочити, а не нАскрізь,
І сонце за хвилину зітре краплі з
Гарячих вилиць, висушить довкіль,
Й мою (його) ти не відчуєш справжність.
Забудь, бо й жару того не було,
І не питай, чиє тепло лилося.
Назвавшись вітром, відлітай назовсім.
Я на шляху твоїм- гнучке стебло,
А що зламав, тобі лише здалося.
Та й забуваючи, ніколи не чіпай,
Вузька моя долоня- як завіса.
В одній виставі нам з тобою тісно.
І не торкайся, бо стебло в шипах.
І думкою поранитися бійся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: Горова Л.