Пройшовши крізь приниження і сум,
І погляди недобрі та зрадливі,
В кінці тунелю бачимо той струм,
В якому народитись може диво.
Іти вперед. Хто знає, як іти?
Піднявши голову, дивитись в очі?
Спалити всі існуючі мости,
Повірити в чиїсь слова пророчі?
Вперед! Незламна міць правдивих слів
Веде крізь суть оманливого диму
На острів недописаних віршів,
Щоб ми знайшли єдину, вірну риму.
Ця рима і глибока, і проста
Від заздрості врятує, дасть пораду.
Натхнення пише першого листа...
Вечірньої зорі палкі вуста
Цілують ніжно грона винограду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський