Лебедем стати, ой, важко,
вірність не всім дається,
йди обніму тебе, пташко,
та пригорну до серця.
Чому ти сумуєш, мила?
Вітер холодний зранку…
замерзлі зігрію крила,
вкрию тебе серпанком,
не теплі тепер тумани
горнуться попід берег.
Сонце висвічує тьмяно
де очерету шерех
лащиться хвиля ранкова,
ніжиться та радіє.
Ти чуєш? Лунає знову –
наших сердець лебедія.
06.04.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2023
автор: Микола Соболь