Троянди,осліплені власною погордою
Зі зневагою у клумбі зустрічали інших ,
Бажали зла ,зневіри усім бажали теж.
Бо вічна слава згубила їх, найміцніших
Замінивши щастя чужою гіркою злобою
І відкривши їм двері досі не бачених меж.
Мов гарні павичі , та із душею ніякою
Величаво огортали любов'ю вкрадених,
І забирали найкращих під свою владу .
Вдавалося їм, тут правди діти нема куди ,
Але знаєте, люди говорили квітами " дякую" ,
І йшли за трояндами, як за куском мармеладу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2023
автор: Яна К