Сука війна випалювала до дна
Міста, села, долі.
Наїлися ми сповна
Того, що не можна навіть винести назовні.
Бо воно десь там, у прірві, у безодні божевілля...
Дихати, боротись через відчай, порожнечу і безсилля.
Неможливо зрозуміти і повірити в реальність,
Але треба жити попри певну світовномальність.
Будьмо нести вогник, що у серці ледь палає.
Там десь і любов... А вона завжди перемагає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2023
автор: Щукіна (Гордієнко) Ірина