Не питай чом заплакані очі,
Не питай чом ридаю щоночі.
Рок обрізав мені крила.
Рана в серці слід лишила.
Відлетіли соколи,
Не побачать більш землі.
Зажурились мої доньки,
Там в чужині, в далині.
Сумно й гірко так мені.
Не розпущу більше крила,
Нічка темна все сповила.
Журба серце отруїла.
В барві райдуги купались,
В літній річці ми кохались.
Вчила пташок дорогих
В небі високо літать.
Зорі ясні розлічать,
Землю рідну відчувати
І літати, ох, літати,
В невагомості порхати.
Осінь підкралась, прийшла.
Куля з гвинтівки сліпа.
От і не стало дитя.
Мов листя на землю упало й не стало, не стало.
Щастя під снігом сховалось.
В серці моїм холода.
Вкрила все снігом зима.
Сум полонив та журба.
Так, залишилась сама.
Пташка моя не щебече,
Ой, не співає малеча.
Щастя десь хмара сховала.
Холодно, холодно стало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2023
автор: oreol