Ой, ти, сивий коню,
Попасися в лузі,
Я ж піду додому,
Бо давно не був там.
Не бачив матусю
І красу-дівчину,
Дай хоч подивлюся
Здалеку на них я.
Підійшов до хати,
Зазирнув в віконце,
Сіла вишивати
Біленьку сорочку
Дівчинонька мила
Та іще співає,
Що мене любила
І досі кохає.
А матуся сива
Сидить за кужельцем,
За любого сина
Болить її серце.
Ой, конику-друже
Вірний мій гривастий,
Нас чекають дуже,
То велике щастя.
Матінку обнімем,
Поцілуєм руки,
Щоби з нею більше
Не було розлуки.
Дівчину пригорнем
До грудей з любов"ю,
Щоб не знати горя
Більше нам ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський