Одного разу в сутінках тужливих
Згадаєш поневолі знову нас.
І заболить в душі, неначе вивих,
Порушуючи внутрішній баланс.
Ти пригадаєш наш весняний ранок.
Самотньо погляд кинеш в далечінь:
Відчинене вікно гойда серпанок,
Дерев пускаючи химерну тінь...
Тобі на мить захочеться торкнутись
Розкішних губ, відчути аромат,
Щоб у реальності сумній забутись,
Немовби не було між нами втрат...
Одного разу все ж таки згадаєш
Розкішність душ, закохані серця...
Вдихнути щастя знову забажаєш,
Та вичерпано '' нас'' вже до кінця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2023
автор: Незламна