-Я до вчора був щасливий,-
Хваливсь другові Микола,-
Вірив, що кохання - диво:
Не закінчиться ніколи.
Симпатична, мудра, добра –
Любов очі засліпила:
Я, як з ланцюга зірвався –
Зупинити вже не сила!
Белькотів про місяць, зорі,
Що живі всі ласки хочуть,
Про ті хвилі, що у морі
Тіло лагідно лоскочуть…
А учора так раптово
Почуття мої накрились:
З переляку у провулку
Серце ледь не зупинилось.
Разом втрьох вони зібрались:
Симпатична, мудра й добра,
І розправу влаштували,
Ці - змія, акула й кобра.
Били довго і завзято,
Обіцяли ще додати…
Що кохання - це не свято,
Буду довго пам’ятати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2023
автор: Катерина Собова