А за небом, либонь, золотаво і тепло,
білість лілій, їх пуп’янків ніжнії вістря…
А на грішній землі не кінчається пекло,
і від яросних вибухів рветься повітря.
А за небом, напевно, ні горя, ні воєн –
вічність-матір в обіймах створіння колише,
і старий часопростір згорнувся сувоєм,
і солом’яні дзвони видзвонюють тишу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2023
автор: Світлана Себастіані