Голуб віточку несе,
Верба віти розпускає.
Незабаром яєчко ,
Сонечко ясно засяє.
Радість, радість настає, Бог нам руку подає.
Котики пушисті личка доторкнулись.
Гілкочки вербиці та по поясниці.
Люди й посміхнулись.
Не я б'ю - то вербиця,
Будем веселитися.
Лихо люте щезне,
Син Божий воскресне.
Великдень настане.
Легко, легко стане.
На душі, на сонці,
У рідній сторонці.
Храм в серці засіяє.
Все живе знов воскресає.
Радість знову нас чекає,
Син Божий смертю смерть здолає.
Ой, яке то щастя!
Котики вербові!
Ви такі чудові.
Вип'ю із долоней чистої водиці.
Рівно через тиждень будем веселитись.
Син Божий воскресне,
Війна й лихо щезне.
Не я б'ю , а верба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2023
автор: oreol