Ми звикли прапор бачити на святі,
Під звуки маршу він так гордо майорить.
Державне дійство, ювілейні дати,
І синьо-жовтий колір ввись летить.
Всі ці роки, ми просто споглядали,
На жовте поле і над ним блакить.
Та серцем ми своїм не відчували,
Як символ волі з вітром тріпотить.
Та час прийшов і кольори священні,
Нас поєднали в націю міцну.
Москви ворота зачинить пекельні,
З яких безумці вийшли на війну.
Сьогодні прапор кулями прошитий,
Підписаний великими людьми.
В боях обпалений, дощами вмитий,
Він ніби сяйво посеред пітьми.
Він радість, гідність, іноді скорбота,
Там де герої йдуть в останню путь.
Він гордий свідок, він є та чеснота,
Яку нащадки в вічність понесуть.
І ніч мине і ранок наступає,
Край горизонту сонце ніжно освітить.
Все небо синьо-жовтим запалає!
Наш прапор знову гордо майорить!
9.04.2023р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2023
автор: Степан Олександр