Вогонь надії


Вогонь  надії  у  мені  пала,  
Що  дійде  до  кінця
Війна  жахлива  ця,
Яка  до  нас  неждано  всіх  прийшла.

І  запанує  мир  у  нашій  стороні.
Ми  житимемо  в  нім
І  в  щасті  чарівнім,
Кінець  навік  поклавши  цій  війні,

Прогнавши  з  України  ворогів,
Що  вторглися  в  наш  край.
Покладемо  їм  край.
Не  переможуть  наших  козаків

Вони  повік,  бо  козаки  край  свій
Боронять  всі  щосил,
Щоб  мирним  небосхил
Вкраїни  був.  Тій  нечисті  лихій

Вони  відважно  відсіч  всі  дають,
Обороняючи  грудьми,
Щоб  скоро  в  мирі  жили  ми
І  завжди  вже.  Вони  кров  ллють

Свою,  одначе  не  здаються,  ні.
У  них  і  в  кожного  із  нас
Про  те,  що  прийде  мирний  час,
Кінець  поклавши  цій  страшній  війні,

Вогонь  надії  буйно  пломенить
І  не  стиха  ані  на  мить,
Хоч  серце  все-таки  щемить,
Та  в  тому,  що  всім  нам  поталанить

З  лабет  війни  звільнитись,  не  втрача
Ні  краплі  віри  жоден  з  нас.
Її  вогонь  в  нас  не  погас.
Невпинно  він  горить,  немов  свіча,

Неначе  ясная  зоря  на  небесах
Вночі,  немовби  сонце  вдень.
Ми  переможемо.  Лишень
Борімось,  й  ворога  у  прах

Ми  розіб’є́мо  так,  немов  кришталь
Тонкий.  Не  буде  більш  й  ноги
Його.  Всі  згинуть  вороги
Або  втечуть  в  свій  край.  Проте,  на  жаль,

Не  кожен  виживе  із  нас  в  бою
Із  ворогом,  який  напав,
Однак  за  те,  що  захищав
Боєць  відважно  Матінку  свою,

Свою  родину,  український  край,
Його  свободу  й  волю  теж,
Ми  пам’ятатимемо  все  ж
Його  повік  і  вдячні  вкрай

Йому  ми  будемо  усі  повік.
Героєм  нашим  буде  він
За  те,  що  підняв  з  колін
Із  іншими  країну,  де  свій  вік

Прожив.  Горить  вогонь  надії  в  нас,
Що  й  далі  хлопці,  юнаки,
Як  і  в  минулім  козаки,
Оборонятимуть  грудьми  всякчас

Усю  державу  –  Україна.  Ні,
Вона,  уставши  із  колін,
Не  упаде  і  добрих  змін,
Що  досягне,  поклавши  цій  війні

Кінець,  триматись  буде  цілий  вік
І  все  для  того  те  робить,
Щоб  в  згоді  й  злагоді  лиш  жить,
До  них  прийшовши  врешті  вже  навік.

Про  це  вогонь  надії  кожну  мить
У  душах,  а  також  в  серцях,
У  думах  та  у  почуттях
Горить,  пала  яскраво,  пломенить

У  мене,  в  нього,  в  неї  –  в  кожнім  з  нас,
Хто  України  вірний  син,
Дочка.  З’єднавшись,  як  один,
Ми  наближаємо  цей  світлий  час.



Євген  Ковальчук,  15.  03.  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2023
автор: Євген Ковальчук