Війна, як не дивно…

Війна,  як  не  дивно,  любов  до  життя,
Любов  до  людей,  до  землі  і  до  світу.  
Війна  -  народити  в  підвалі  дитя,
Бо  темряву  завжди  розсіює  світло.  

Любов  до  собаки  або  до  кота,
До  рідного  дому,  надійного  даху,
Усього,  на  що  посягнула  війна,
Того,  що  не  дасть  тобі  збитись  зі  шляху.  

Війна  -  це  любов  до  свого  і  своїх,
Всіх  тих,  хто  об'єднаний  словом  країна,
Ненависть  до  ворога  зовсім  не  гріх,
Бо  краще  вбивати,  ніж  стать  на  коліна.  

Любов  -  наша  зброя  і  сила,  і  тил,
Крізь  втрати  і  кров,  усвідомлена  правда.
Ми  всі  -  Україна,  усі,  як  один!
І  поки  ми  є,  у  країни  є  завтра.

Марина  Панфьорова  12.03.2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2023
автор: Марина Панфьорова